Економічний вісник НГУ

 

Основні рецензенти

Литвиненко Наталія Іванівна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Пилипенко Ганна Миколаївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Задоя Анатолій Олександрович - Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Прушківська Емілія Василівна - Національний університет «Запорізька політехніка»

Мушникова Світлана Анатоліївна - Український державний університет науки та технологій

Пилипенко Юрій Іванович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Смєсова Вікторія Леонідівна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Бондаренко Людмила Анатоліївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Бєлобородова Марія Валеріївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Амоша Олександр Іванович - Інститут економіки промисловості Національної академії наук України

Залознова Юлія Станіславівна - Інститут економіки промисловості Національної академії наук України

Ареф’єва Олена Володимирівна - Національний авіаційний університет

Прохорова Вікторія Володимирівна - Українська інженерно-педагогічна академія

Єрмошкіна Олена Вячеславівна - Національний університет «Львівська політехніка»

Пашкевич Марина Сергіївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Усатенко Ольга Володимирівна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Чуріканова Олена Юріївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Бардась Артем Володимирович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Бойченко Микола Вікторович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Трифонова Олена Василівна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Швець Василь Якович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Красовська Олена Юріївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Касян Сергій Якович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Петруня Юрій Євгенович - Університет митної справи та фінансів


ВипускиРубрикиАвториКлючові слова

Стаття

Випуск:2021 №1 (73)
Рубрика:Економіка та міжнародні економічні відносини
УДК:330.658:005.5
DOI:https://doi.org/10.33271/ebdut/73.045
Мова статті:Українська
Сторінки:45-54
Заголовок:Цінності як основа корпоративної культури
Автори:Прушківський В. Г., Національний університет «Запорізька політехніка»,
Прушківська Е. В., Національний університет «Запорізька політехніка»,
Литовка В. А., Національний університет «Запорізька політехніка»
Анотація:Методологія дослідження. Результати отримані за рахунок застосування методів: абстракції – при визначенні сутності поняття «корпоративна культура»; компаративного аналізу – при встановленні відмінностей між підходами до класифікації корпоративних цінностей; синтезу – при формуванні рекомендацій для компаній щодо необхідності внесення змін до системи управління на основі цінностей в період пандемії. Результати. Виявлено різноманітність підходів до управління корпоративною культурою у залежності від аналізу структурних елементів організації. Показано, що важливим елементом є норми та цінності, які змінюються та розвиваються з часом. Проведено аналіз підходів вчених (Ш. Шварця, П. Кардона, К. Рей, І. Малбашич, Н. Посарич, С. Долана, С. Гарсіа). Встановлено, що ці підходи мають важливе значення для здійснення компаративного аналізу цінностей міжнародних компаній. На основі аналізу компаній Fortune 100 показано, що корпоративна культура має «старі» та «нові цінності», що обумовлює визначення відмінностей між організаціями ХХ століття (підтримують культуру контролю) та тими, що функціонують у ХХІ столітті (характеризуються культурою навчання та розвитку). Новизна. У ході аналізу аналітичних звітів міжнародних компаній та практик фірм в умовах пандемії визначено, що корпоративні цінності відіграли інтегруючу функцію для суб’єктів господарювання. Компанії розпочали процеси внесення змін до системи управління на основі цінностей компаній задля досягнення цілей якості, безпеки, сталого розвитку, соціальної справедливості, рівності та екологічної свідомості. Практична значущість. Запропоновано систему заходів задля досягнення успіху в усталенні цінностей безпеки, сталого розвитку, соціальної справедливості, рівності та екологічної свідомості. Зокрема, компаніям необхідно формувати високий рівень довіри до працівників та споживачів, що, окрім компетентності, вимагає прояву гуманності та забезпечення прозорості при наданні інформації як «зверху-вниз», так і «знизу-вгору» по різних каналах. Власники і топ-менеджмент повинні відіграти провідну роль в процесі формування й поширення нових цінностей. 
Ключові слова:Корпоративна культура, Цінності, Управління цінностями, Культура навчання та розвитку, Пандемія
Файл статті:EV20211_045-054.pdf
Література:
  • 1. Dolan S.L., Garcia S. (2002). Managing by values: Cultural redesign for strategic organizational change at the dawn of the twenty-first century. Journal of Management Development, 21 (2), 101-117. doi.org/10.1108/02621710210417411
  • 2. Vyklyky ta trendy v HR 2020: ohliad keisiv nominantiv Premii HR-brend. Retrieved from https://eba.com.ua/vyklyky-ta-trendy-v-hr-2020-oglyad- kejsiv-nominantiv-premiyi-hr-brend/.
  • 3. Braun, D., & Kramer, I. (2018). Korporativnoe plemya. Chemu antropolog mozhet nauchit top- menedzhera. Moskva: Alpina Pablisher.
  • 4. Gold, K. (1982). Managing for Success: A comparison of the private and public sectors. Public Administration Review, Nov. -Dec., 568-575. doi.org/10.2307/976127
  • 5. Coleman, J. (2013). Six Components of a Great Corporate Culture. Harvard business review, 6. Retrieved from: https://hbr.org/2013/05/six-components- of-culture.
  • 6. Shein, E.H. (1985). Organizational Culture and Leadership: A dynamic view. San Fransisco. CA. : Jossey-Bass Inc.
  • 7. Peters T.J., Waterman R.H. (1982). In Search of Excellence: Lessons from America’s Best-Run Companies Harper & Row, New York .
  • 8. Androsova, O.F. (2017). Vyznachennia i sutnist korporatyvnoi kultury v suchasnomu upravlinni. Skhidna Yevropa: ekonomika, biznes ta upravlinnia, 6(11), 224-233.
  • 9. Demuz, I.A., Zlenko, A.N., & Isaykina, E.D. (2019) Formirovanie korporativnoy kultury: mirovoy opyt i ukrainskie realii, (40), 77-85. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvu_2019_40_12.
  • 10. Zolotarova, O.V., Klementieva, O.Yu. (2017). Zarubizhnyi dosvid formuvannia korporatyvnoi kultury ta mozhlyvosti yoho adaptatsii vitchyznianym biznesom. Efektyvna ekonomika (12). Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5969.
  • 11. Tkachuk, L., & Tkachuk, M. (2018). Kontseptsiia upravlinnia za tsinnostiamy yak novyi pidkhid u menedzhmenti zakladu vyshchoi osvity. Studia Zarządzania i Finansów Wyższej Szkoły Bankowej w Poznaniu, (14), 41-49.
  • 12. Prushkivskyy, V.H, & Lytovka, V.A. (2019). Osoblyvosti rozvytku korporatyvnoi kultury meta- lurhiynykh pidpryiemstv. Ekonomichnyi visnyk Natsion- alnoho hirnychoho universytetu, 2(66), 108-115. https://doi.org/10.33271/ev/66.108.
  • 13. Leonteva, L.S. (2004). Organizatsionnaya kultura: regionalnyj aspekt. Moskovskaya mezhdunarodnaya shkola biznesa «MIRBIS» (Institut); Institut gosudarstvennogo i munitsipalnogo upravleniya MUBiNT, Moskva.
  • 14. Bek, D.E., & Kovan, K. (2010). Spiralnaja dinamika. Upravljaja cennostjami, liderstvom i izmenenijami v XXI veke. Moskva: BestBusinessBooks.
  • 15. Posner, Barry Z. (2010). Another Look at the Impact of Personal and Organizational Values Congruency. Journal of Business Ethics, 97(4), 535-541. doi = {10.1007/s10551-010-0530-1}
  • 16. Malbašić, I. & Posarić, N. (2017). A Compari- son of the Organizational Values of the World's Largest Companies with the Organizational Values of Large Croatian Companies: A Balanced Approach. Management international conference (Venice, Italy, 24-27 May) Retrieved from https://www.hippocampus.si/ISBN/978-961-7023-71-8/6.pdf.
  • 17. Schwartz, Shalom H. (1992). Universals in the Content and Structure of Values: Theoretical Advances and Empirical Tests in 20 Countries. Advances in Experimental Social Psychology, 25: 1-65. doi.org/10.1016/s0065-2601(08)60281-6
  • 18. Schwartz, Shalom H. (2012). An Overview of the Schwartz Theory of Basic Values. Online Readings in Psychology and Culture, 2(1). doi.org/10.9707/2307-0919.1116
  • 19. Cardona, Pablo, and Carlos Rey. (2008). Management by Missions. Basingstoke: Palgrave Macmillan. doi.org/10.1057/9780230598942_8
  • 20. Dolan, S.L., Garcia, S., & Richley, B. (2006). Managing by Values. McGraw-Hill: London doi.org/10.1057/9780230597754
  • 21. Kabalina, V.I., Cheglakova, L.M. (2013). Korporativnye Tsennosti v upravlenii rossiyskimi kompaniyami. Rossiyskiy zhurnal menedzhmenta, 11(3), 5-30. Retrieved from https://rjm.spbu.ru/article/view/233.
  • 22. Dolan, Simon L. (2011). Coaching By Values: A Guide To Success in the Life of Business and the Business of Life. Bloomington, IN: iUniverse Publishing.
  • 23. Deloitte. 2021 consumer products industry outlook. Retrieved from https://www2.deloitte.com/us/en/pages/consumer- business/articles/consumer-products-industry- outlook.html.

Науковий журнал визнає можливість використання інструментів штучного інтелекту (ШІ) та цифрових технологій як допоміжних засобів у процесі підготовки наукових публікацій за умови дотримання принципів академічної доброчесності, прозорості та відповідальності авторів. Використання ШІ не звільняє авторів від відповідальності за оригінальність, достовірність і наукову коректність поданих матеріалів.

ДОПУСТИМІ СФЕРИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ. Автори можуть використовувати інструменти ШІ виключно як допоміжний інструмент для:

  • мовного редагування та стилістичного покращення тексту без зміни наукового змісту;
  • перекладу текстів;
  • підготовки структури рукопису або узагальнення власних авторських матеріалів;
  • технічного форматування тексту відповідно до вимог журналу.
У разі використання ШІ автор зобов’язаний зазначити це у розділі «Подяки» або «Примітки» статті. Формує декларацію GAIDeT за посиланням https://panbibliotekar.github.io/gaidet-declaration/index-uk.html

НЕДОПУСТИМІ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ. З метою збереження наукової доброчесності забороняється використання ШІ для:

  • Створення основного наукового змісту статті, включаючи формулювання гіпотез, наукових висновків, теоретичних положень та результатів дослідження.
  • Генерації або фальсифікації емпіричних даних, результатів розрахунків, статистичних вибірок, експериментальних результатів або кейсів.
  • Імітації авторства, зокрема подання матеріалів, повністю або переважно згенерованих ШІ, як власного наукового доробку.
  • Маніпулювання бібліографічними джерелами, включаючи створення фіктивних або некоректних посилань, DOI, назв журналів чи авторів.
  • Автоматизованого написання рецензій або редакційних висновків, а також участі ШІ у процесі прийняття редакційних рішень.
  • Прихованого використання ШІ, без відповідного розкриття інформації про його застосування.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА САНКЦІЇ. У разі виявлення порушень політики використання ШІ редакція залишає за собою право:

  • відхилити рукопис на будь-якому етапі розгляду;
  • відкликати вже опубліковану статтю;
  • повідомити установу, яку представляє автор;
  • тимчасово або постійно обмежити можливість подальших публікацій у журналі.

Редакція залишає за собою право оновлювати цю політику відповідно до розвитку технологій та міжнародних стандартів публікаційної етики.

Air Force 1

Редакційна політика наукового журналу «Економічний вісник Дніпровської політехніки»

Журнал «Економічний вісник Дніпровської політехніки» (Попередня назва - «Економічний вісник національного гірничого університету») засновано у 2003 році Національним гірничим університетом та Інститутом економіки промисловості Національної Академії наук України як видання, що спрямоване на висвітлення проблем та пріоритетних напрямків розвитку економічного механізму забезпечення ефективного використання виробничого і підприємницького потенціалу гірничовидобувних та гірничозбагачувальних підприємств. Разом із зміною траекторії соціально-економічного розвитку суспільства змінювався й університет, поступово набуваючи багатогалузевої спрямованості та перетворюючись на потужний науково-освітній центр країни – Національний технічний університет «Дніпровська політехніка».

Ці зміни позначилися й на наукових виданнях – «Економічний вісник Дніпровської політехніки» став багатопрофільним журналом, що публікує результати наукових досліджень загальної економічної спрямованості в таких сферах, як: економічна теорія, економіка регіонів, економіка промисловості, економіка підприємства, фінансовий ринок, фінанси галузі та підприємства, економіка природокористування, економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень, менеджмент, маркетинг та розвиток економічної освіти. Напрями, за якими здійснюється публікація статей, підтримуються високим рівнем кваліфікації науковців – співробітників університету та Інституту промисловості, які є фундаторами відомих в Україні наукових шкіл. Метою журналу «Економічний вісник Дніпровської політехніки» в сучасних умовах є сприяння оприлюдненню та поширенню серед науковців результатів наукових досліджень, обмін науковими ідеями та надання інформаційного простору для дискусійного обговорення нових ідей та теорій. Досягнення цієї мети забезпечується відповідною редакційною політикою видання, головними принципами якої є:

  • забезпечення вільного безкоштовного доступу користувачів до контенту журналу згідно з Budapest Open Access Initiative щодо видань відкритого доступу;
  • систематична робота з включення журналу в міжнародні електронні бібліотеки, каталоги та наукометричні бази задля підвищення ступеню присутності видання у світовому науковому інформаційному просторі, зростання рейтингу журналу та індексів цитування його авторів;
  • надання представникам наукової спільноти рівних можливостей для публікації результатів своїх досліджень та їх вільного поширення, що базуються на дотриманні етичних вимог до наукових публікацій: об’єктивності та неупередженості у відборі статей для публікації, високій вимогливості до якості наукових досліджень та недопущенні проявів порушення авторських прав.

Завдання наукового видання є:

  • Забезпечення публікації результатів актуальних наукових досліджень у сфері економічної теорії, економіки промисловості, економіки підприємства, регіональної економіки, фінансів, менеджменту, маркетингу та суміжних економічних дисциплін з урахуванням сучасних викликів соціально-економічного розвитку.
  • Формування відкритого наукового комунікаційного простору для обміну ідеями, науковими підходами та результатами досліджень між вітчизняними й зарубіжними науковцями, викладачами, докторантами та практиками.
  • Сприяння розвитку наукових шкіл Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» та Інституту економіки промисловості НАН України, а також інтеграції їх наукових результатів у загальноукраїнський та міжнародний науковий простір.
  • Підвищення якості наукових публікацій шляхом упровадження прозорих процедур рецензування, дотримання принципів академічної доброчесності, об’єктивності та неупередженості редакційних рішень.
  • Розширення міжнародної наукової присутності журналу через системну роботу з включення видання до міжнародних наукометричних баз, електронних бібліотек і наукових каталогів, що сприятиме зростанню цитованості опублікованих робіт. Забезпечення рівного доступу авторів до публікаційних можливостей, незалежно від наукової установи, країни походження чи наукового статусу, за умови відповідності матеріалів встановленим науковим і етичним стандартам.
  • Популяризація результатів економічних досліджень, орієнтованих на практичне застосування, зокрема у сфері розвитку промислових підприємств, фінансових ринків, управління економічними системами та економічної освіти.
  • Підтримка молодих науковців шляхом створення сприятливих умов для оприлюднення результатів їхніх досліджень та інтеграції у професійну наукову спільноту.