Економічний вісник НГУ

 

Основні рецензенти

Литвиненко Наталія Іванівна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Пилипенко Ганна Миколаївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Задоя Анатолій Олександрович - Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Прушківська Емілія Василівна - Національний університет «Запорізька політехніка»

Мушникова Світлана Анатоліївна - Український державний університет науки та технологій

Пилипенко Юрій Іванович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Смєсова Вікторія Леонідівна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Бондаренко Людмила Анатоліївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Бєлобородова Марія Валеріївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Амоша Олександр Іванович - Інститут економіки промисловості Національної академії наук України

Залознова Юлія Станіславівна - Інститут економіки промисловості Національної академії наук України

Ареф’єва Олена Володимирівна - Національний авіаційний університет

Прохорова Вікторія Володимирівна - Українська інженерно-педагогічна академія

Єрмошкіна Олена Вячеславівна - Національний університет «Львівська політехніка»

Пашкевич Марина Сергіївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Усатенко Ольга Володимирівна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Чуріканова Олена Юріївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Бардась Артем Володимирович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Бойченко Микола Вікторович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Трифонова Олена Василівна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Швець Василь Якович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Красовська Олена Юріївна - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Касян Сергій Якович - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Петруня Юрій Євгенович - Університет митної справи та фінансів


ВипускиРубрикиАвториКлючові слова

Стаття

Випуск:2023 №4 (84)
Рубрика:Економіка та міжнародні економічні відносини
УДК:330.111.4:001
DOI:https://doi.org/10.33271/ebdut/84.009
Мова статті:Українська
Сторінки:9-20
Заголовок:Вплив соціокультурних інститутів на соціально-економічний розвиток суспільства в епоху постіндустріалізму
Автор:Федорова Н. Є., ДВНЗ УДХТУ
Анотація:Методологія дослідження. Результати отримані за рахунок застосування методів: логічного й історичного – при дослідженні процесу еволюції теоретичних поглядів щодо ролі соціокультурних факторів в процесі поглинання знань; метод класифікацій – при виділенні основних підходів до визначення головних соціокультурних факторів, що впливають на процес передачі й засвоєння знань; загального й особливого – при встановленні єдності та відмінності в існуючих підходах щодо вирішальних соціокультурних факторів, що впливають на успішність процесу поглинання знань. Результати. Доведено, що процес поглинання та передачі знань на рівні компанії та індивідуальному рівні, залежачи від національних особливостей, відбувається під впливом деяких інших соціокультурних факторів, якими компанія може управляти. Встановлено, що в сучасній науковій літературі відсутній єдиний підхід щодо визначення вирішальних соціокультурних факторів, що позитивно чи негативно впливають на процес поглинання знань. Серед таких факторів вчені відзначають досвід, мотивацію, соціальні зв’язки та соціальний капітал, культурне розмаїття, безперервність навчання, довіру, відкритість до змін тощо. Таке різноманіття підходів породжує необхідність дослідження всіх вказаних соціокультурних факторів впливу на успішність поглинання знань в їх єдності та взаємозв’язку. Новизна. Доведено, що успішність процесу поглинання на рівні компанії залежить від здатності, бажання та успішності передачі знань в компанії. Здатність до засвоєння знань залежить від інтелектуального рівня, рівня освіти, досвіду, навичок суб’єкта, що поглинає знання; бажання засвоювати знання залежить від мотивації, стимулів та інтересу, відкритості до знань, усвідомлення цінності знань, культури знань; успішність передачі знань залежить від організаційних процедур передачі знань, успішних комунікацій, тривалості відносин, соціальних зв’язків та соціального обміну, соціальної інтеграції, заснованих на довірі, а також від тих соціальних фільтрів, які людина-отримувач знань ставить між собою та знанням. Практична значущість. Усвідомлення вищеназваних факторів може дати розуміння складної динаміки, яка формує сприйняття знань на рівні країні і на рівні організації. Важливо визнати багатогранність цих впливів, те, як вони взаємодіють між собою, а також вектор і міру цих впливів, що може вважатися напрямом подальших досліджень. 
Ключові слова:Постіндустріалізм, Інформаційна революція, Іndusтrу 4.0, Соціально-економічний розвиток суспільства, Інституціональне середовище, Соціокультурні інститути, Поглинання знань, Передача знань
Файл статті:EV20234_009-020.pdf
Література:
  • 1. McKinsey&Company. McKinsey Global Institute. Digital glofalization: The new era of global flows. March 2016, 156 p. Retrieved from https://www.mckinsey.com/capabilities/mckinsey-digital/our-insights/digital-globalization-the-new-era-of-global-flows
  • 2. Chang Y-Y, Gong Y., Peng M.W. (2012). Expatriate knowledge transfer, subsidiary, Absorptive capacity, and subsidiary performance. Academy of Management Journal, 55(4), 927-948. https://doi.org/10.5465/amj.2010.0985
  • 3. Nonaka I., Takeuchi H. (1995). The Knowledge-Creating Company: How Japanese Companies Create the Dynamics of Innovation. Oxford University Press, New York. https://doi.org/10.1080/23735082.2023.2272611
  • 4. Bjorkman I., Stahl G.K., Vaara E. (2007). Cultural differences and capability transfer in cross-border acquisitions: the mediating roles of capability complementarity, absorptive capacity, and social integration. Journal of International Business Studies, Academy of International Business, 38, 658-672. https://doi.org/10.1057/palgrave.jibs.8400287
  • 5. Mahdi O.R., Nassar I.A., Almsafir M.K. (2019). Knowledge management processes and sustainable competitive advantage: An empirical examination in private universities. Journal of Business Research, 94, 320-334. https://doi.org/10.1016/j.jbusres.2018.02.013
  • 6. Yahiaouia D., Chebbib H., Weber Y. (2016). HR practices, context and knowledge transfer in M&A. The International Journal of Human Resource Management, 27 (20), 2415-2435. https://doi.org/10.1080/09585192.2016.1226192
  • 7. Sarala R.M., Junni P., Cooper C.L., and. Tarba Sh.Y. (2016). A Sociocultural Perspective on Knowledge Transfer in Mergers and Acquisitions. Journal of Management. Volume, 42 (5), 1230-1249. https://doi.org/10.1177/0149206314530167
  • 8. Morgan K. (2004). The exaggerated death of geography: learning, proximity and territorial innovation systems. Journal of Economic Geography, 4, 3-21. https://doi.org/10.1093/jeg/4.1.3
  • 9. Nahapiet J., Ghoshal S. (1998). Social capital, intellectual capital, and the organizational advantage Academy of Management. The Academy of Management Review, 23, 242-266. https://doi.org/10.5465/amr.1998.533225
  • 10. Wilkesmann U., Fischer H., Wilkesmann M. (2009). Cultural characteristics of knowledge transfer. Journal of Knowledge Management, 13(6), 464-477. https://doi.org/10.1108/13673270910997123
  • 11. Easterby-Smith M., Lyles M.A., Tsang E.W.K. (2008). Inter-organizational knowledge transfer: Current themes and future prospects. Journal of management studies, 45(4), 677-690. https://doi.org/10.1111/j.1467-6486.2008.00773.x
  • 12. Minbaeva D., Pedersen T., Bjorkman I., Fey C.F., Park H.J. (2003). MNC knowledge transfer, subsidiary absorptive capacity, and HRM. Journal of International Business Studies, 34, 586-599. https://doi.org/10.1057/palgrave.jibs.8400056
  • 13. Schein E.H., Schein P.A. (2016). Organizational Culture and Leadership, 5th Edition with Peter A. Schein. Wiley, 416.
  • 14. Berg J.M., Duguid M.M., Goncalo J.A., Harrison S., Miron-Spektor E. (2023). Escaping Irony: Making Research on Creativity in Organizations More Creative. Organizational Behavior & Human Decision Processes, 175. https://doi.org/10.1016/j.obhdp.2023.104235
  • 15. Triandis H.C. (1972). Analysis of Subjective Culture: An Approach to Cross-cultural Social Psychology, John Wiley & Sons Inc, 398.
  • 16. Trompenaars F., Hampden-Turner Ch. (1993). Riding the Waves of Culture: Understanding Cultural Diversity in Business. Nicholas Brealey Publishing, 260. https://doi.org/10.1016/0024-6301(93)90118-y
  • 17. Yildiz H.E., Fey C.F. (2010). Compatibility and unlearning in knowledge transfer in mergers and acquisitions. Scandinavian Journal of Management, 26, 448-456. https://doi.org/10.1016/j.scaman.2010.09.010
  • 18. Tian F., Lowe J. (2008). The Influence of National and Organizational Culture on Absorptive Capacity of Chinese Companies. International journal knowledge, culture & change management, 7 (10), 9-16. https://doi.org/10.18848/1447-9524/cgp/v07i10/50435
  • 19. Hsu Y., Chen Y., Chiang F.F.T., Shaffer M.A. (2022). It takes two to tango: Knowledge transfer between expatriates and host country nationals. Human Resource Management, 61(2), 215-238.
  • 20. Kanwal F., Tang C., Ur Rehm A., Kanwal T., Fawad Sharif S.M. (2022). Knowledge absorptive capacity and project innovativeness: The moderating role of internal and external social capital. Knowledge Management Research & Practice, Taylor & Francis Journals, 20(5), 686-703. https://doi.org/10.1080/14778238.2020.1785960
  • 21. Tornatzky L.G., Eveland J.D., Fleischer M. (1990). Technological Innovation as a Process. The processes of technological innovation. Tornatzky L.G. Lexington, Mass. : Lexington Books, 27-50.
  • 22. Barney J.B. (2001). Resource-based theories of competitive advantage: A ten-year retrospective on the resource-based view. Journal of Management, 6, 643-650. https://doi.org/10.1016/s0149-2063(01)00115-5
  • 23. Barney J.B. (2001). Is the resource-based “view” a useful perspective for strategic management research? Yes. Academy of Management Review, 26 (1), 41-56. https://doi.org/10.5465/amr.2001.4011938
  • 24. Bresman H., Birkinshaw J., Nobel R. (1999). Knowledge Transfer in International Acquisitions. Journal of International Business Studies, 30 (3), 439-462. https://doi.org/10.1057/palgrave.jibs.8490078
  • 25. Smirnova V., Latfullin G., Sundukova G., Baziyan J. (2019). Transfer of knowledge and its impact on integration processes in the technopark. Advances in Social Science, Education and Humanities Research, 374, 214-219. https://doi.org/10.2991/mplg-ia-19.2019.43
  • 26. Ghobadi S., Mathiassen L. (2017). Risks to effective knowledge sharing in agile software teams: A model for assessing and mitigating risks. Information Systems Journal, 27(6), 699-731. https://doi.org/10.1111/isj.12117
  • 27. Grand J.A., Braun M.T., Kuljanin G., Kozlowski S.W.J., Chao G.T. (2016). The dynamics of team cognition: A process-oriented theory of knowledge emergence in teams. Journal of Applied Psychology, 101(10), 1353-1385. https://doi.org/10.1037/apl0000136
  • 28. Stahl G., Angwin D., Very P., Weber Y., Tarba S., Noorderhaven N., Benyamini H., Bockenooghe D., Chreim S., Durand M., Gomes E., Kokk G., Mendenhall M., Mirc Nl, Miska C., Park K., Raukko M., Rouzies A., Sarala R., Schnurr N-S., Seloti S., Sondergaard M., Yidiz E. (2013). Sociocultural Integration in Mergers and Acquisitions: Unresolved Paradoxes and Directions for Future Research. Thunderbird International Business Review, 55(4), 333-356. https://doi.org/10.1002/tie.21549
  • 29. Ismail M. (2015). Conceptualizing knowledge transfer between expatriates and host country nationals: The mediating effect of social capital. Cogent Business & Management, 2(1), 1101803-110. https://doi.org/10.1080/23311975.2015.1101803
  • 30. Mumtaz S., Nadeem S. (2023). Understanding the development of a common social identity between expatriates and host country nationals. Personnel Review, 1, 42-57. https://doi.org/10.1108/pr-07-2021-0535
  • 31. Galati F., Bigliardi B. (2019). Redesigning the model of the initiation and evolution of inter-firm knowledge transfer in R&D relationships. Journal of Knowledge Management, 23(10), 2039-2066. https://doi.org/10.1108/jkm-05-2018-0326
  • 32. Heeager L.T., Nielsen P.A. (2017). Intrafirm knowledge transfer of agile software practices: Barriers and their relations. Journal of Information Technology Case and Application Research, 19(4), 199-224. https://doi.org/10.1080/15228053.2017.1413873

Науковий журнал визнає можливість використання інструментів штучного інтелекту (ШІ) та цифрових технологій як допоміжних засобів у процесі підготовки наукових публікацій за умови дотримання принципів академічної доброчесності, прозорості та відповідальності авторів. Використання ШІ не звільняє авторів від відповідальності за оригінальність, достовірність і наукову коректність поданих матеріалів.

ДОПУСТИМІ СФЕРИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ. Автори можуть використовувати інструменти ШІ виключно як допоміжний інструмент для:

  • мовного редагування та стилістичного покращення тексту без зміни наукового змісту;
  • перекладу текстів;
  • підготовки структури рукопису або узагальнення власних авторських матеріалів;
  • технічного форматування тексту відповідно до вимог журналу.
У разі використання ШІ автор зобов’язаний зазначити це у розділі «Подяки» або «Примітки» статті. Формує декларацію GAIDeT за посиланням https://panbibliotekar.github.io/gaidet-declaration/index-uk.html

НЕДОПУСТИМІ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ. З метою збереження наукової доброчесності забороняється використання ШІ для:

  • Створення основного наукового змісту статті, включаючи формулювання гіпотез, наукових висновків, теоретичних положень та результатів дослідження.
  • Генерації або фальсифікації емпіричних даних, результатів розрахунків, статистичних вибірок, експериментальних результатів або кейсів.
  • Імітації авторства, зокрема подання матеріалів, повністю або переважно згенерованих ШІ, як власного наукового доробку.
  • Маніпулювання бібліографічними джерелами, включаючи створення фіктивних або некоректних посилань, DOI, назв журналів чи авторів.
  • Автоматизованого написання рецензій або редакційних висновків, а також участі ШІ у процесі прийняття редакційних рішень.
  • Прихованого використання ШІ, без відповідного розкриття інформації про його застосування.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА САНКЦІЇ. У разі виявлення порушень політики використання ШІ редакція залишає за собою право:

  • відхилити рукопис на будь-якому етапі розгляду;
  • відкликати вже опубліковану статтю;
  • повідомити установу, яку представляє автор;
  • тимчасово або постійно обмежити можливість подальших публікацій у журналі.

Редакція залишає за собою право оновлювати цю політику відповідно до розвитку технологій та міжнародних стандартів публікаційної етики.

Air Force 1

Редакційна політика наукового журналу «Економічний вісник Дніпровської політехніки»

Журнал «Економічний вісник Дніпровської політехніки» (Попередня назва - «Економічний вісник національного гірничого університету») засновано у 2003 році Національним гірничим університетом та Інститутом економіки промисловості Національної Академії наук України як видання, що спрямоване на висвітлення проблем та пріоритетних напрямків розвитку економічного механізму забезпечення ефективного використання виробничого і підприємницького потенціалу гірничовидобувних та гірничозбагачувальних підприємств. Разом із зміною траекторії соціально-економічного розвитку суспільства змінювався й університет, поступово набуваючи багатогалузевої спрямованості та перетворюючись на потужний науково-освітній центр країни – Національний технічний університет «Дніпровська політехніка».

Ці зміни позначилися й на наукових виданнях – «Економічний вісник Дніпровської політехніки» став багатопрофільним журналом, що публікує результати наукових досліджень загальної економічної спрямованості в таких сферах, як: економічна теорія, економіка регіонів, економіка промисловості, економіка підприємства, фінансовий ринок, фінанси галузі та підприємства, економіка природокористування, економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень, менеджмент, маркетинг та розвиток економічної освіти. Напрями, за якими здійснюється публікація статей, підтримуються високим рівнем кваліфікації науковців – співробітників університету та Інституту промисловості, які є фундаторами відомих в Україні наукових шкіл. Метою журналу «Економічний вісник Дніпровської політехніки» в сучасних умовах є сприяння оприлюдненню та поширенню серед науковців результатів наукових досліджень, обмін науковими ідеями та надання інформаційного простору для дискусійного обговорення нових ідей та теорій. Досягнення цієї мети забезпечується відповідною редакційною політикою видання, головними принципами якої є:

  • забезпечення вільного безкоштовного доступу користувачів до контенту журналу згідно з Budapest Open Access Initiative щодо видань відкритого доступу;
  • систематична робота з включення журналу в міжнародні електронні бібліотеки, каталоги та наукометричні бази задля підвищення ступеню присутності видання у світовому науковому інформаційному просторі, зростання рейтингу журналу та індексів цитування його авторів;
  • надання представникам наукової спільноти рівних можливостей для публікації результатів своїх досліджень та їх вільного поширення, що базуються на дотриманні етичних вимог до наукових публікацій: об’єктивності та неупередженості у відборі статей для публікації, високій вимогливості до якості наукових досліджень та недопущенні проявів порушення авторських прав.

Завдання наукового видання є:

  • Забезпечення публікації результатів актуальних наукових досліджень у сфері економічної теорії, економіки промисловості, економіки підприємства, регіональної економіки, фінансів, менеджменту, маркетингу та суміжних економічних дисциплін з урахуванням сучасних викликів соціально-економічного розвитку.
  • Формування відкритого наукового комунікаційного простору для обміну ідеями, науковими підходами та результатами досліджень між вітчизняними й зарубіжними науковцями, викладачами, докторантами та практиками.
  • Сприяння розвитку наукових шкіл Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» та Інституту економіки промисловості НАН України, а також інтеграції їх наукових результатів у загальноукраїнський та міжнародний науковий простір.
  • Підвищення якості наукових публікацій шляхом упровадження прозорих процедур рецензування, дотримання принципів академічної доброчесності, об’єктивності та неупередженості редакційних рішень.
  • Розширення міжнародної наукової присутності журналу через системну роботу з включення видання до міжнародних наукометричних баз, електронних бібліотек і наукових каталогів, що сприятиме зростанню цитованості опублікованих робіт. Забезпечення рівного доступу авторів до публікаційних можливостей, незалежно від наукової установи, країни походження чи наукового статусу, за умови відповідності матеріалів встановленим науковим і етичним стандартам.
  • Популяризація результатів економічних досліджень, орієнтованих на практичне застосування, зокрема у сфері розвитку промислових підприємств, фінансових ринків, управління економічними системами та економічної освіти.
  • Підтримка молодих науковців шляхом створення сприятливих умов для оприлюднення результатів їхніх досліджень та інтеграції у професійну наукову спільноту.