| Анотація: | Методологія дослідження. У процесі дослідження ретроспективи аналізу інтелектуального капіталу та його креативної складової було застосовано такі загальнонаукові методи, як: наукової абстракції – при встановленні сутності поняття «інтелектуальний капітал», історичного і логічного – при дослідженні розгортання процесу наукового пошуку у сфері дослідження феномену «капітал» і виокремлення його форм, а також методу групування – при виокремленні етапів еволюції поглядів на інтелектуальний капітал. Результати. У статті проведено ретроспективний аналіз еволюції поглядів на інтелектуальний капітал, а також на існуючі підходи до його визначення і класифікації. З огляду на теоретико-методологічні підходи до дослідження цієї категорії виокремлено етапи еволюції наукової думки у її вивченні. Увагу акцентовано на тому, що категоріальне оформлення поняття «інтелектуальний капітал» відбувалося через розвиток уявлень про власне капітал класичної політичної економії і марксизму, важливість інвестування в робочу силу неокласичного підходу та теорію людського капіталу Т. Шульця і Г. Беккера. Розглянуто сутність інтелектуального капіталу, показано його місце серед усіх інших форм капітальних активів. Продемонстровано роль, яку виконує інтелектуальний капітал в діяльності сучасних підприємств (мікрорівень) і функціонуванні креативної економіки (макрорівень). Новизна. Новизною даного дослідження може вважатися виділення етапів еволюції наукового розроблення категорії «інтелектуальний капітал», що ґрунтується на застосуванні методологічного критерія. Практична значущість. Результати дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Розуміння історичного контексту вивчення інтелектуального капіталу дозволяє усвідомити етапність і спадкоємність економічних ідей, а також зміну методологічних підходів у дослідженні певних явищ і процесів. З практичної точки зору знання закономірностей розвитку капіталу через виокремлення його історично зумовлених форм є корисним для ефективного управління компаніями і досягнення керівництвом економічних цілей. |
| Література: | - 1. Pylypenko, H.M., & Fedorova, N.Ye. (2020). Nauka yak faktor sotsialno-ekonomichnoho rozvytku suspilstva. Dnipro: NTU «DP».
- 2. Pylypenko, H., Fedorova, N., Lytvynenko, N., & Pylypenko, Yu. (2025). Breakthrough technologies of social transformations: devising an identification methodology. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, Vol. 2, 13(134), 15-27. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2025.326555.
- 3. Edvinsson, L., & Malone, N. (1996). Intellectual capital: Realizing your company´s true value by finding its hidden brainpower, New York: Harper Business. 1996. 150 p.
- 4. Stewart, T. (2001). The wealth of knowledge: Intellectual capital and the twentyfirst-century organizations. N. Y. : Doubleday Business.
- 5. Heyets, V.M. (Ed.). (2006). Ukrayina u vymiri ekonomiky znan. Instytut ekonomiky ta prohnozuvannia NAN Ukrayiny. Kyiv: «Osnova».
- 6. Kendyukhov, O.V. (2008). Efectivne upravlinnia intelektualnym kapitalom. Donetsk: DonUEP.
- 7. Hrishnova, O.A. (2014). Liudskyy, intelektualnyy i sotsialnyy kapital Ukrayiny: sutnist, vzayemozviazok, otsinka, napriamy rozvytku. Sotsialno- trudovi vidnosyny: teoriia ta praktyka, (1), 34-40.
- 8. Pylypenko, Yu., Prokhorova, V., Halkiv, L., Koleshchuk, O., & Dubiei, Yu. (2022). Innovative intellectual capital in the system of factors of technical and technological development. Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu, (6), 181-186. https://doi.org/10.33271/nvngu/20226/181
- 9. Pylypenko, Yu.I. (2009). Tekhnolohichna struktura natsionalʹnoyi ekonomiky Ukrayiny ta stratehiya yiyi reformuvannya. Ekonomika i derzhava, Issue 12, 22-24.
- 10. Smit, A. (2001). Doslidzhennya pro pryrodu ta prychyny dobrobutu natsiy. (O. Vasylieva, M. Mezhevikina, 7 A. Malivskyy, Trans.). Kyiv: Roht Roua1.
- 11. Pryntsypy ekonomichnoyi nauky: [Referat pidruchnyka A. Marshalla]. (2001). Kyiv: ADS «UMKTsentr».
- 12. Schultz, T. (1961). Investment in Human Capital. The American Economic Review, Vol. 51, (1), 1-17.
- 13. Becker, G. (1980). Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis with Special Reference to Education. 2-ed. Chicago University of Chicago Press.
- 14. Prushkivska, E.V. (2013). Rol zakoniv arkhitektoniky u formuvanni sektoralnoyi struktury. Ekonomichnyy visnyk NHU, 2(42), 21-28.
- 15. Turriago-Hoyos A., Thoene U., Arjoon S. Knowledge Workers and Virtues in Peter Druckers Management Theory. SAGE Open. 2016. № 6 (1). Pp. 1-9. https://doi.org/10.1177/2158244016639631.
- 16. Machlup, F. (1962). The Production and Distribution of Knowledge in the United States. Princeton University Press.
- 17. Meihami, H., Meihami, B., & Varmaghani, Z. (2013). Role of Intellectual Capital on Firm Performance (Evidence from Iranian Companies). International Letters of Social and Humanistic Sciences, (12), 43-50. https://doi.org/10.18052/www.scipress.com/ilshs.12.43
- 18. Brooking, A. (1996). Intellectual Capital: Core Asset for the Third Millennium Enterprise. New York: International Thomson Business Press.
- 19. Sveiby, K. (1997). The Intangible Assets Monitor. Journal of Human Resource Costing & Accounting,. 2(1), 73-97. https://doi.org/10.1108/eb029036
- 20. Edvinsson, L., & Malone, M. (2001). Kapitał intelektualny. Poznaj prawdziwą wartość swego przedsiębiorstwa odnajdując jego ukryte korzenie. Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN.
|
Архів