| Анотація: | Методологія дослідження. Дослідження базувалося на використанні сукупності методів наукового пізнання, основними з яких є: логіко-історичний аналіз, який було використано для з’ясування еволюційного розвитку організаційних структур, що відбувався під впливом технічного прогресу; метод порівнянь, на основі якого було з’ясовано особливості теоретикометодологічних підходів до дослідження основних суб’єктів техніко-технологічного розвитку, а також метод узагальнення, за допомогою якого було охарактеризовано домінуючого в сучасних умовах провідника науково-технічного прогресу. Результати дослідження. У статті проаналізовано еволюцію організаційних структур, яка була викликана необхідністю перебудови класичної фірми під впливом технічного прогресу. Виокремлено основних суб’єктів техніко-технологічного розвитку та показано їхню функціональну роль у техніко-технологічному оновленні виробництва. На основі дослідження теоретико-методологічних підходів класичної школи політичної економії, марксистського напряму, інституціональної теорії, а також еволюційної економіки продемонстровано змінність уявлень про безпосереднього суб’єкта технологічних змін. Показано, що у ході еволюційного розвитку основним провідником науково-технічного прогресу є сучасна корпорація, яка сполучає в єдине ціле дослідницькі, інвестиційні й інноваційні ресурси, перетворюючись на потужний кластер нових технологій. Новизна. З’ясовано роль різних організаційних структур у сприянні техніко-технологічному розвитку на різних етапах еволюції суспільства. Виявлено домінуючу тенденцію техніко-технологічного розвитку, яка знаходить прояв у поступовому поєднанні в межах однієї організаційної структури функцій винахідництва, інноваційності та інвестування. Практична значущість. Результати дослідження дозволяють розширити уявлення про безпосередніх суб’єктів техніко-технологічного розвитку, а також підвищити інноваційність бізнесу через обрання відповідних даному етапу розвитку організаційних форм підприємств, які здатні слугувати провідником науково-технічного прогресу. |
| Література: | - 1. Pylypenko, Yu.I. (2003). Mekhanizmy inno- vatsiynoi motyvatsii ta yikh spetsyfika v umovakh Ukrainy. Ekonomichnyy visnyk Natsionalnoho hirny- choho universytetu, (1), 16-20.
- 2. Pylypenko, Yu.I., & Pylypenko, H.M. (2009). Instytutsionalni innovatsii yak faktor innovatsiynoho rozvytku natsionalnoi ekonomiky. Ekonomichnyy visnyk Natsionalnoho hirnychoho universytetu, (2). 33-40.
- 3. Pylypenko, Yu., Pylypenko, H., Lytvynenko, N, Tryfonova, O, & Prushkivska, E. (2019). Institutional components of socio-economic development. Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu, (3), 199-206.
- 4. Zianko, V.V. (2008). Innovatsiyne pidpry- iemnytstvo: sutnist, mekhanizmy i formy rozvytku. Vin- nytsia: UNIVERSUM-Vinnytsia.
- 5. Varnaliy. Z.S. (2005). Male pidpryiemnytstvo: osnovy teorii i praktyky. Kyiv: Znannia-KOO.
- 6. Smit, A. (2001) Doslidzhennia pro pryrodu ta prychyny dobrobutu natsiy. O. Vasylieva, M. Mezhevi- kina, A. Malivskyy (Trans.). Kyiv:Port-Royal.
- 7. Marks, K. & Enhels, F. (1960). (Vols 1-50). T. 23. Kyiv: Politvydav.
- 8. Marshall, A. (2007). Pryntsypy ekonomichnoi nauky. Kyiv: ADS «UMK Tsentr».
- 9. Shumpeter, Y. (2007). Teoriya ekonomicheskogo razvitiya. Teoriya ekonomicheskoho razvitiya. Kapitalizm, sotsializm i demokratiya. Moskva: Eksmo.
- 10. Gelbreit, Dzh.K. (1979). Ekonomicheskie teorii i tseli obshchestva. Moskva: Progress.
- 11. Pylypenko, H.M., & Fedorova, N.E. (2020). Yauka yak factor sotsialno-ekonomichnoho rozvytku suspilstva. Ministerstvo nauky i osvity Ukrainy, Natsionalnyy tekhnichnyy universytet «Dniprovska politekhnika», Ukrainskyy derzhavnyy khimiko-tekhnolo- hichnyy universytet. Dnipro: NTU «DP».
|
Архів