| Випуски | Рубрики | Автори | Ключові слова |
Стаття
| Випуск: | 2026 №2 (94) |
| Рубрика: | Менеджмент |
| УДК: | 658.5 |
| DOI: | https://doi.org/10.33271/ebdut/94.187 |
| Мова статті: | Українська |
| Сторінки: | 187-195 |
| Заголовок: | Стратегічний потенціал підприємства: сутність, структура та чинники розвитку |
| Автори: | Шаповал В. А., НТУ «Дніпровська політехніка», Літвінов Ю. І., НТУ «Дніпровська політехніка», Горпинич О. В., НТУ «Дніпровська політехніка» |
| Анотація: | Методологія досліджень. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові методи: абстракції - для визначення сутності «стратегічний потенціал» динаміці змін його трактування на різних часових етапах розвитку суспільства та бізнес-середовища зокрема; порівняльного аналізу - для встановлення параметрів співвідношення ресурсного, конкурентного та стратегічного потенціалів; структурний - для розгляду підходів до розбудови комплексу складових елементів стратегічного потенціалу; графічний - для візуалізації співвідношення елементів стратегічного потенціалу; аналіз - для оцінки сучасних чинників розвитку стратегічного потенціалу; синтез – для розробки трифакторної моделі стратегічного потенціалу. Результати. Показано трансформацію ресурсної концепції стратегічного потенціалу підприємства від сталого до динамічного комплексу ресурсів, де певний вид або види ресурсів набувають пріоритетного значення в залежності від ситуації та загального ділового контексту. Зміни управлінських пріоритетів (задач та очікуваних результатів) щодо ресурсного потенціалу підприємства утворюють основу для формування його похідних – конкурентного та стратегічних потенціалів. Інтеграція функціонального та системного підходів до структурування стратегічного потенціалу визначає спроможність створювати основу формування для підприємства ефектів синергії та емерджентності. Виокремлення масштабних глобальних трансформацій в суспільстві, які докорінно змінюють правила конкурентної боротьби та забезпечення виживання підприємства у довгостроковій перспективі, дозоляє оновити розуміння стратегічного потенціалу підприємства виходячи з пріоритету людського ресурсу (поведінкова складова суб’єктів з найвищими повноваженнями та впливом) у системі його складових елементів та причинно-наслідкових ланцюжків змін підприємства. Новизна. Удосконалено підхід до розуміння стратегічного потенціалу підприємства як емерджентної властивості інтегрованої системи, що формується завдяки безперервному узгодженню ресурсних можливостей підприємства з організаційною архітектурою та поведінковою активністю персоналу. Управління стратегічним потенціалом в умовах сучасних глобальних трансформацій треба спрямовувати на превентивне усунення дисбалансів між цими трьома вимірами, забезпечуючи їх динамічну рівновагу та життєздатність підприємства у довгостроковій перспективі. Практична значущість. Запропонований підхід дозволяє переглянути управління стратегічним потенціалом підприємства через перегляд відповідальності щодо запровадження змін, оновлення загальної концепції його розвитку, змісту та декомпозиції заходів, ресурсного забезпечення їх реалізації та подальшої оцінки набутих змін. |
| Ключові слова: | Стратегічний потенціал, Ресурсний потенціал, Структура стратегічного потенціалу, Чинники розвитку, Поведінковий фактор, Організаційна фактор, Стратегічний потенціал як властивість системи, Синергетичніть та емерджентність |
| Файл статті: | EV20262_187-195.pdf |
| Література: |
|
Архів