| Анотація: | Методологія дослідження. Результати отримані за рахунок застосування методів: теоретизації – при формулюванні гіпотез дослідження та описанні результатів їх практичної відповідності поведінковим та ситуаційним теоріям лідерства, анкетування – при оцінюванні ставлення респондентів як до власної здатності бути лідером, так і до важливих з їхньої точки зору лідерських якостей; аналізу – при визначенні відповідності отриманих результатів анкетування респондентів сформульованій науковій гіпотезі; синтезу – при узагальненні результатів дослідження та оцінці впливу лідерства на групову динаміку всередині організації. Результати. Отримала підтвердження гіпотеза про готовність людей брати на себе відповідальність та роль лідера. Виявлено, що комунікаційні здібності та ораторське мистецтво лідера є для його послідовників так самj значимими, як і його готовність демонструвати особистою поведінкою відданість практичному досягненню спільних цілей. Не отримала підтвердження гіпотеза про визначальну роль спільних цінностей для визнання лідера з боку його послідовників. Не підтвердилося припущення про те, що найголовнішою характеристикою лідера є бачення майбутнього. Новизна. У процесі дослідження виявлено, що для більшості респондентів притаманний демократичний стиль лідерства, а саме консультаційний. Визначено, що сприйняття лідера переважною мірою визначається за зовнішніми проявами поведінки, зокрема, ораторськими здібностями, умінням слухати людей, впевненим зовнішнім виглядом та іншими поведінковими патернами, що демонструють готовність лідера служити спільним інтересам групи. Практична значущість. Оскільки лідери найбільшою мірою визначають групову динаміку всередині організацій, впливаючи на формування, розвиток та занепад формальних і неформальних груп, то необхідно брати до уваги ризики втрати послідовниками здатності до критичного мислення та об’єктивного оцінювання їхніх дій. |
| Література: | - 1. Bennis, W.G. (2009). On becoming a leader. New York, NY: Basic Books. doi.org/10.1080/00131729009335565
- 2. Prylepa, N.V. (2019). Liderstvo v systemi upravlinnia pidpryiemstvom. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu, Ekonomichni nauky, (5), 184-187. DOI: 10.31891/2307-5740-2019-274-5-186-189
- 3. Davenport, T.H. (2001). Knowledge work and the future of management. In W.G. Bennis G.M. Spreitzer & T.G. Cummings (Eds.). The future of leadership: Today's top leadership thinkers speak to tomorrow's leaders (pp. 41-58). 2001 San Francisco: Jossey-Bass.
- 4. Osborn, R.N., Hunt, J.G., & Jauch, L.R. (2002). Toward a contextual theory of leadership. The leadership quarterly, 13(6), 797-837.
- 5. Benmira, S, Agboola, M. (2021). Evolution of leadership theory. BMJ Leader,5, 3-5. doi.org/10.1136/leader-2020-000296
- 6. Chornyi, A.V. (2018). Suchasni teorii liderstwa: zagalnyi ogliad і strukturna model. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Ekonomika». № 9(37), 78-84. DOI: 10.25264/2311-5149-2018-9(37)-78-84
- 7. Mary Uhl-Bien, Russ Marion, & Bill McKelvey. (2007). Complexity Leadership Theory: Shifting leadership from the industrial age to the knowledge era. The Leadership Quarterly, 18, 298-318 doi.org/10.1016/j.leaqua.2007.04.002
- 8. Schneider, M. (2002). A stakeholder model of organizational leadership. Organization Science, 13(2), 209-220. doi.org/10.1287/orsc.13.2.209.531
- 9. Gram-Hanssen I. (2021). Individual and collective leadership for deliberate transformations: Insights from Indigenous leadership . Leadership, Vol. 17(5), 519-541. doi.org/10.1177/1742715021996486
- 10. Chua, J., & Ayoko, O.B. (2021). Employees’ self-determined motivation, transformational leadership and work engagement. Journal of Management & Organization, 27(3), 523-543.
- 11. Rune Todnem By (2021). Leadership: In Pursuit of Purpose, Journal of Change. Management, 21:1, 30-44. doi.org/10.1080/14697017.2021.1861698
- 12. Samul, J. (2020). Spiritual leadership: Meaning in the sustainable workplace. Sustainability, 12(1), 267. doi.org/10.3390/su12010267
- 13. Huang, S.Y., Li, M.W., & Chang, T.W. (2021). Transformational leadership, ethical leadership, and participative leadership in predicting counterproductive work behaviors: evidence from financial technology firms. Frontiers in psychology, 12.
- 14. Islam, M.N., Furuoka, F., & Idris, A. (2021). Mapping the relationship between transformational leadership, trust in leadership and employee championing behavior during organizational change. Asia Pacific Management Review, 26(2), 95-102.. doi.org/10.1016/j.apmrv.2020.09.002
- 15. Yefymenko, M.O., & Iziumtseva, N.V. (2018). Rol liderstva v systemi upravlinnia personalom na pidpryiemstvi. Infrastruktura rynku, (24), 157-162.
- 16. Hendrikz, K., & Engelbrecht, A.S. (2019). The principled leadership scale: An integration of value-based leadership. SA Journal of Industrial Psychology, 45(1), 1-10.
- 17. Fries, A., Kammerlander, N., & Leitterstorf, M. (2021). Leadership styles and leadership behaviors in family firms: A systematic literature review. Journal of Family Business Strategy, 12(1), 100374. doi.org/10.1016/j.jfbs.2020.100374
- 18. Purnomo, E.N., Supriyanto, A., & Dami, Z.A. (2021). The effectiveness of principal leadership styles in crisis management. Pedagogika, 141(1), 5-25. doi.org/10.15823/p.2021.141.1
- 19. Eseryel, U.Y., Crowston, K., & Heckman, R. (2021). Functional and visionary leadership in self-managing virtual teams. Group & Organization Management, 46(2), 424-460. doi.org/10.1177/1059601120955034
|
Архів